Старшій дитині в сім’ї властиві відповідальність, сумлінність, прагнення до досягнень, честолюбство. Вона часто бере на себе частину батьківських функцій, піклуючись про молодших дітей у сім’ї. Вона може почувати себе відповідальною за сімейний добробут, продовження сімейних традицій, часто стає лідером. Народження наступної дитини призводить до позбавлення її виняткової позиції у володінні любов’ю і турботою матері й часто супроводжується ревнощами до появи суперника. Якщо старшій дитині до цього моменту не виповнилось 5 – 6 років, то поява брата або сестрички може викликати сильний стрес. Батьки переключили увагу на малюка, старша дитина втратила владу над ними. Але вона ще мала, щоб зрозуміти, що сталося, її відчуття можна сформулювати приблизно так: «Моє місце зайняв хтось інший». Така реакція сильніша, якщо діти одностатеві.

Молодшій дитині в сім’ї властиві безтурботність, оптимізм, готовність приймати чуже заступництво. Для членів своєї сім’ї вона може так і залишитися назавжди дитиною. До її досягнень батьки зазвичай ставляться менш вимогливою У відносинах із людьми виявляє ворожість, конфліктність, вона більше зорієнтована на себе, ніж на інших. Молодші завжди стають улюбленцями, тому, на відміну від старших, емоційно стабільніші, товариські. Зазвичай на них покладають менше обов’язків, але стереотипи поведінки закладаються вже в цей період. Буває, що за ними назавжди закріплюється прізвисько «малюк». Безумовно, це не може не вплинути на розвиток особистості дитини.

Середня дитина може мати характеристики як молодшої, так і старшої або їх комбінації. Часто вимушена боротися за те, щоб бути поміченою й отримати своє місце в сім’ї.

Єдина дитина є водночас найстаршою і наймолодшою дитиною в сім’ї. Більше за інших єдина дитина наслідує одного з батьків (тієї ж статі). Єдині діти часто мають прихильність до батьків протягом усього життя. Проте, знаходячись під постійною опікою батьків, у дитини може сформуватися безпорадність.